Пасько Володимир Васильович персональный сайт Пасько Владимир Васильевич генерал-лейтенант

Пасько Володимир Васильович персональный сайт Пасько Владимир Васильевич генерал-лейтенант http://pasko.com.ua/ ru Пасько Володимир Васильович персональный сайт Пасько Владимир Васильевич генерал-лейтенант DataLife Engine Українська військово-медична академія http://pasko.com.ua/2008/05/20/ukranska_vjjskovomedichna_akademja.html http://pasko.com.ua/2008/05/20/ukranska_vjjskovomedichna_akademja.html

Міністр оборони України генерал армії України Олександр Кузьмук вручає Бойовий прапор начальнику Української військово-медичної академії генерал-майору медичної служби Володимиру Паську (фото Михайла Койфмана, журнал «Військо України», № 7-8, 1999 р.)]]> genadmin Tue, 20 May 2008 14:23:52 +0300 ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ http://pasko.com.ua/2008/05/20/vma.html http://pasko.com.ua/2008/05/20/vma.html

«Військова медицина України» – науково-практичний журнал. Заснований 2000 року Міністерством оборони України. Видається Українською військово-медичною академією (Київ) щокварталу. Наклад – 3 тис. примірників. Статті публікує українською, російською та англійською мовами. Основна тематика: проблеми організації медичного забезпечення військ (сил), медицини катастроф, інтеграції військової медицини у загальнонаціональну систему охорони здоров’я, підготовки та виховання військово-медичних кадрів, поширення передового досвіду роботи військово-медичних закладів та установ. Головний редактор – В.Пасько (від 2000). »
(О.В.Охонько. Енциклопедія Сучасної України.–Т.4.–Київ:2005.–С.520)

Том 2, № 4, 2002 р. і Том 7, № 4, 2007 р. повністю присвячені Українській військово-медичній академії – відповідно десятій і п’ятнадцятій річниці від дня заснування.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Головний редактор В.В. ПАСЬКО

К.М. АМОСОВА, Л.М. АНКІН, М.І. БАДЮК, В.Г. БАРДОВ, В.Я.БІЛИЙ, М.П. БОЙЧАК, В.І. ВАРУС, О.Ф. ВОЗІАНОВ, В.О. ВОЛОШИН, Ю.В. ВОРОНЕНКО, А.І.. ЄНА, Я.Л. ЗАРУЦЬКИИ, М.П. ЗАХАРАШ, С.В. ІВАНОВ, Б.А. КЛІШЕВИЧ (перший заступник головного редактора), М.М. КОЗАЧОК, В.В. КОНОНЕНКО, Ф.М. ЛЕВЧЕНКО, О.Є. ЛЕВЧЕНКО, A.M. ЛИХОТА, П.С. МЕЛЬНИК, В.В. НАРОЖНОВ, В.І. ПЕТРЕНКО, В.Г. ПОЛЄЖАЄВ, А.П. РАДЗІХОВСЬКИЙ, Ю.В. РУМЯНЦЕВ, С.І. СКЛЯР, В.В. СОЛЯРИК, О.О. СОХІН (заступник головного редактора), В.П. ТЕРЕЩЕНКО, В.Ф. ТОРБІН, І.С ТРІНЬКА (відповідальний секретар), В.В.ТРОХИМЧУК, П.Д.ФОМІН, М.І..ХИЖНЯК, О.П.ШМАТЕНКО, О.О.ЯРОШ.

СЕКРЕТАРІАТ
О. М. РУДИЙ, Л. В. РУЩАК
Затверджено вченою радою Української військово-медичної академії(протокол№110 від 26 листопада 2007 р.)
Постановою президії ВАК України від 14.11.2001 р.№ 2-05/9 журнал «Військова медицина України»
включено до переліку наукових фахових видань України з медичних наук

ВИДАВЕЦЬ
Українська військово-медична академія Свідоцтво про державну реєстрацію серія KB № 4535 від 07.09.2000 р.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ
03049, Україна, м. Київ-49, вул.. Курська 13-а Ukrainian Military Medical Academy телефн: (044) 243-15-23
Українська військово-медична академія 13-а, Kurska str., Kyiv, Ukraine, 03049 Факс: (044) 243-15-24
e-mail: unrria@iptelecoiTi.net.ua, umma@i.kiev.ua

Підписано до друку 2007 року
Тираж 300 прим., замовлення № 421 від 2007 року
Віддруковано в типографії ТОВ «Видавництво Аратта» 02660, Київ, проспект Гагаріна, 27

Усі права застережені. Переклад та передрук тільки за згодою авторів і редакції. Листи, рукописи, фотографії та малюнки не повертаються. Відповідальність за вірність даних, цитат, формул, доз препаратів тощо несуть автори статей. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.
Публікація матеріалів у науково-практичному журналі «Військова медицина України» не означає, що редакція безумовно поділяє думки та погляди авторів статей.

Передплатний індекс 74601
Видається українською мовою ©Українська військово-медична академія
]]> genadmin Tue, 20 May 2008 14:04:10 +0300 Роман-хроніка. Пора істини http://pasko.com.ua/2008/05/02/romankhronka_pora_stini.html http://pasko.com.ua/2008/05/02/romankhronka_pora_stini.html

Пасько В.В. Пора істини. Роман-хроніка.
Перше видання: – Київ: Ярославів Вал, 2004. – 440 с.
Друге видання: – Київ: Ярославів Вал, 2005. – 440 с.

Анотація:
«Роман Володимира Паська «Пора істини» органічно вміщує в собі і родинну хроніку в контексті епохи, і найтихіші голоси з глибини далеких століть, і біографії індивідів та цілих народів, і політичні пристрасті й епохальні баталії.
Автор має власний погляд на події, вміє художньо скристалізувати зумовлені ними психологічні явища, дає багаті можливості для роздумів і дискусії про те, що з усіма нами відбувається. Про те, в чому винен хтось, а в чому ми самі. Про те, чого нам сподіватися від когось, а чого тільки від себе. Про те, наскільки національно спроможними можуть бути українці і про наші духовні резерви. А ще: чого й кого нам на Вкраїні ждать?»]]> genadmin Fri, 02 May 2008 00:00:10 +0300 Роман-есе - Час прощення http://pasko.com.ua/2008/05/01/romanese__chas_proshhennja.html http://pasko.com.ua/2008/05/01/romanese__chas_proshhennja.html

Пасько В.В. Час прощення. Роман-есе.
Перше видання: – Київ–Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 330 с.
Друге видання, уточнене і доповнене: – Київ: Ярославів Вал, 2005. – 456 с.

Анотація:
«У книзі Володимира Паська йдеться про події в Західній Україні впродовж більшої частини ХХ століття. Головна увага звертається на такі трагічні й суперечливі сторінки нашої історії, як надзвичайно складні соціально-політичні процеси 1944-1954 років.
Поглядом із середини, очима фактично очевидця висвітлюється весь трагізм братовбивчої згуби між членами ОУН-УПА з одного боку і такими ж українцями, але що належали до партійно-радянського апарату – з іншого. На достовірному життєвому матеріалі переконливо доводиться, що то була не просто «боротьба з бандитизмом», як це трактується в радянсько-російській історіографії, а фактично громадянська війна, яка велася могутньою більшовицькою імперією проти частини українського народу, свідомої своєї національної гідності і натхненної ідеєю державної незалежності.
Водночас правдиво зображується далеко не просте, а часом і смертельно небезпечне життя пересічних «бійців партії» – тих, хто пройшов фронтами Великої Вітчизняної війни, а потім, волею історичної долі, змушений був силоміць запроваджувати на теренах Західної України комуністичну владу. Роблячи це нерідко з допомогою зброї.
Впродовж всієї оповіді щиро пропагується ідея національної злагоди, єднання всіх народів і національних груп, що населяють нашу землю, в ім’я побудови сильної, заможної й квітучої незалежної Української Держави.
Неупередженість і глибоке розуміння не тільки причин, а й психологічного підтексту описуваних подій, розгляд їх у контексті нашого непростого сьогодення роблять книгу цікавою для широкого кола читачів у різних регіонах України».]]> genadmin Thu, 01 May 2008 23:40:21 +0300 Роман-хроника «Ночь забытых песень» http://pasko.com.ua/2008/05/01/romankhronika_noch_zabytykh_pesen.html http://pasko.com.ua/2008/05/01/romankhronika_noch_zabytykh_pesen.html

Пасько В.В. «Ночь забытых песень». Роман-хроника. (Рос. мовою).
Перше видання: – Киев – Тернополь: Збруч, 1999. – 312 с.
Друге видання: – Чита: Степанов М.А., 2001. – 416 с.
Третє видання, виправлене і доповнене: – Киев: Ярославов Вал, 2006. – 392 с.

Анотація:
«Ця книга буде цікавою всім, кому небайдужі долі наших співвітчизників, що брали участь в бойових діях у збройних конфліктах нинішнього часу – рубежу другого і третього тисячоліть.
Достоїнством книги є те, що в ній відверто і правдиво, без спроб прикрашання розповідається не тільки про те, що відбувалося в Афганістані тоді, в період радянсько-афганської війни, але, головне, про те, як і чому це відбувалося.
В основу свого оповідування безпосередній учасник подій, офіцер-«афганець» Володимир Пасько поклав виконані в своєрідній пісенній формі свідоцтва бойових товаришів – «воїнів-інтернаціоналістів» тієї пори, а також власні спостереження і враження.
Достовірність, щирість і доступність викладу зацікавлять як масового, так і досвідченого в цій темі читача. В першу чергу книга уявляє інтерес для ветеранів-«афганців», учасників інших збройних конфліктів і воїнів-миротворців, а також широкого кола читачів – шанувальників військової тематики».]]> genadmin Thu, 01 May 2008 22:15:27 +0300 Загальні відомості http://pasko.com.ua/2008/04/24/zagaln_vdomost.html http://pasko.com.ua/2008/04/24/zagaln_vdomost.html ПАСЬКО Володимир Васильович – член Національної спілки письменників України, прозаїк історико-публіцистичного і військово-патріотичного спрямування. Генерал-лейтенант медичної служби запасу, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, головний редактор науково-практичного журналу «Військова медицина України».
Від лютого 2005 р. до грудня 2006 р. – заступник міністра оборони України.

Біографічна довідка

ПАСЬКО Володимир Васильович народився 10 жовтня 1946 року в селі Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області. Батьки – українці з козачих родів Полтавщини, прислані в Західну Україну в 1944 р. для роботи в органах державної влади: батько – офіцером ддержжавної безпеки, мати – комсомольським працівником, потім вчителькою.
В 1957 році родина оселилася в м. Тернополі, де й закінчив у 1964 р. середню школу № 3 (українську, зі срібною меддаллю).
В 1965 р. поступив до Військово-медичної академії ім. С.М.Кірова (ВМедА) в м. Ленінграді (нині – Санкт-Петербург), яку закінчив у 1971 р.
Проходив службу в Повітряно-десантних військах на посаді старшого лікаря (начальника медичної служби – прим.) полку.
В 1972-75 рр. навчався в ад’юнктурі (аспірантурі – прим.) ВМедА з організації медичного забезпечення Збройних Сил.
В 1975 – 1982 рр. – науковий співробітник і викладач Академії.
Восени 1980 р. з власної ініціативи, задля набуття бойового досвіду, подав рапорт з проханням направити для проходження служби до «Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані».
З травня 1982 по лютий 1984 р. – начальник медичної служби мотострілецької дивізії, що діяла в центральній частині Афганістану (міста Кабул, Баграм, Джабаль-Уссарадж, перевал Саланг,Панджшер). Брав безпосередню участь в десяти армійського масштабу і багатьох дивізійних бойових операціях. Нагороджений бойовим орденом Червоної Зірки і почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я СРСР».
З березня 1984 р. до березня 1992 р. – знову викладач і старший викладач (доцент – прим.) Військово-медичної академії в Ленінграді.
В 1987 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Організація медичного забезпечення частин і з’єднань Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані при веденні бойових дій».
За підготовку керівного складу військово-медичної служби іноземних армій 1988 року нагороджений орденом Дружби (Республіки В’єтнам).
У вересні 1991 р. у зв’язку із здобуттям Україною незалежності подав рапорт на ім’я голови Президії Верховної Ради України Л.М.Кравчука з проханням сприяти переводу для подальшого проходження служби до збройних формувань України або до військових формувань Радянської Армії, дислокованих на її території.
Не чекаючи на відповідь, організував для себе довгострокове відрядження (листопад – грудень 1991 р.) до м. Києва – стажування в посаді заступника начальника медичної служби Київського військового округу. Починаючи з цього часу брав активну участь в будівництві Збройних Сил України, працюючи в новоствореному Міністерстві оборони України спочатку на добровільних засадах, поза штатом, а потім і на постійній основі.
В березні 1992 р. переведений для подальшого проходження служби в Україну, до центрального апарату Міністерства оборони України.
В 1991-92 рр. розробив концепцію побудови системи військово-медичної освіти і науки в Україні, в основу якої було покладено принципово нові для традиційної вищої військової школи підходи – щільна інтеграція із загальнодержавною цивільною системою медичної освіти, орієнтація на
світовий досвід і вимоги до рівня підготовки військово-медичних кадрів.
У 1993 р. під керівництвом В.В.Паська створений перший у вітчизняній системі військової освіти і єдиний в нашій державі вищий спеціальний навчальний заклад – Військово-медичне відділення при Українському державному медичному університеті ім. О.О.Богомольця (нині Національний медичний університет – прим.), першим керівником якого він і був призначений.
Як фахівець у галузі соціальної медицини, передусім її військових аспектів, будучи в 1994-95 рр. начальником організаційно-планового управління-заступником начальника Головного військово-медичного управління МО України, здійснював безпосереднє керівництво створенням системи медичного забезпечення Збройних Сил України на воєнний час і в надзвичайних ситуаціях
За його безпосередньою участю підготовлено Постанову Кабінету Міністрів України № 820 від 16 жовтня 1995 р. «Про створення Української військово-медичної академії». В.В.Паськові було доручено здійснити реалізацію цієї Постанови – забезпечити практичну реорганізацію існуючих на той час медичних навчально-наукових структур , очолити новостворену Академію та організувати виконання нею завдань, властивих вищій військово-медичній школі. Під його керівництвом Академія здобула найвищий, IY рівень державної акредитації і стала провідним освітньо-науково-інформаційним центром військової медицини в нашій державі, який здійснює підготовку фахівців за рівнем «магістр медицини (фармації)» у режимі резидентури. Очолював УВМА від дня її заснування в січні 1993 р. до серпня 2003 р. (за винятком періоду з грудня 1994 р. по лютий 1996 р.) .
В серпні 1998 р. присвоєне військове звання генерал-майор медичної служби, в серпні 2001 р. – генерал-лейтенант медичної служби.
В лютому 2001 р. нагороджений відзнакою Міністерства оборони України іменна «Вогнепальна зброя».
В лютому 2002 р. рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєне вчене звання професора кафедри організації медичного забезпечення Збройних сил. У травні 2002 р. захистив в Національному медичному університеті ім.. О.О.Богомольця дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук зі спеціальності «соціальна медицина». Тема дисертації – «Наукове обґрунтування системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрових ресурсів військової медицини в Україні».

Звільнений з лав Збройних Сил у запас у вересні 2003 року. Після цього до лютого 2005 р. – робота на керівних посадах в недержавних структурах.
З лютого 2005 р. по грудень 2006 р. – заступник Міністра оборони України. Був куратором наступних напрямів роботи: кадрова, соціально-гуманітарна й інформаційна політика; військова освіта і наука; охорона здоров’я військовослужбовців; нагляд за охороною праці; фізкультура і спорт.
В жовтні 2006 р. нагороджений відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя».
Звільнений з державної служби у грудні 2006 р. у зв’язку з досягненням пенсійного віку за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію.
Після звільнення – професор Української військово-медичної академії, головний редактор науково-практичного журналу Міністерства оборони «Військова медицина України».
Автор понад 60 друкованих наукових праць і 15 публікацій громадського і військово-патріотичного спрямування. Ініціатор створення і провідний співавтор перших в Україні сучасних російсько-українських словників військово-медичної термінології, в т.ч. тлумачного на 1476 термінів, а також Російсько-українсько-англійського алфавітного довідника з військової та екстремальної медицини.
Літературною творчістю почав займатися в 1996-му році. В лютому 1999 р. вийшла книга «Ночь забытых песен» (рос. мовою), перевидана в 2001 і 2006 рр. В березні 2001 р. – «Час прощення», перевидана в 2005 р. В грудні 2004 р. – «Пора істини», перевидана в 2005 р. Творчий процес триває, принаймні поки що…

Література:

Ректор третього тисячоліття. ІІ випуск. – Київ: Вид. центр «Болгов», 2003. – с. 60.;
Хто є хто на Тернопільщині. Видатні земляки. Вип.1.- Київ: Укр. Акад. геральдики, 2004. – с. 181.;
Генерали та старші офіцери Тернопільщини. Книга перша. – Львів: ЗУКШ. 2006. – с. 289 – 290.;
Хто є хто в Україні. – Київ: «К.І.С.», 2006. – с. 734.]]> genadmin Thu, 24 Apr 2008 13:45:08 +0300